Рік був лютим...
Стогне лютий уже рік, прооравши в душах глибокі рани. Проте нескорені українці виявляють мужність, відвагу та міць. Твердою є віра й надія на те, що люди, які опинилися в російській окупації, були змушені емігрувати за кордони нашої держави, повернуться до рідного порога. Віримо, що жінки, які покинули власні домівки, втратили чоловіків та, найстрашніше, дітей- виплекають нову надію. Сучасні українки є не тільки прекрасною частиною людства, а й надійними захисницями, берегинями роду і народу. Кожна сфера антивоєнної діяльності не обійшлася без жінки: вони легко перепрофілювалися у швачок, кухарок, санітарок, медпрацівниць, психологинь, навіть ніколи не займаючись цією справою. Українські жінки дуже витривалі, сильні духом, незламні волею й водночас ніжні, милосердні та співчутливі. Вони усі різні. Але їх об’єднує одна мета - найшвидша ПЕРЕМОГА. Їх згуртовує одна ненависть до лютого ворога. Слава українським жінкам! Слава Україні!
